Транслітерація українською

Офіційну таблицю затвердила постанова Кабінету Міністрів 2010 року, і саме за нею державні органи пишуть імена в закордонних паспортах та документах. Ключові місця, де люди помиляються: «г» стає h, «ґ» — g, «ж» — zh, «х» — kh, «щ» — shch. Йотовані залежать від позиції: на початку слова «я» це ya, всередині — ia.

Плутанина зі старими написаннями має просте пояснення. До цієї таблиці діяли інші правила, а ще раніше документи оформлювали через російську мову, тому Сергій ставав Sergey замість Serhii. Якщо у вас є раніше виданий документ зі звичним написанням, законодавство дозволяє попросити зберегти саме його — це робиться письмовою заявою при оформленні, а не калькулятором на сайті.

Режим для адрес сторінок працює за іншою логікою. Там завдання не паспортне, а технічне: отримати короткий рядок без пробілів, апострофів і великих літер, який не зламається в посиланні. Тому «Київ» у паспорті буде Kyiv, а в адресі статті — kyiv, і це нормально.

Чого інструмент не робить. Він не перевіряє, як ваше прізвище вже записане в чинних документах, і не є підставою для суперечки з паспортним столом — остаточне написання визначає орган, що видає документ. Зворотний перехід із латиниці в кирилицю теж неоднозначний: kh може виявитись і «х», і збігом «к» та «г», тож автомат тут вгадувати не береться.