Що таке хостинг — і чому це чужий комп'ютер з вашими файлами

Хостинг — це оренда місця на комп'ютері, який працює цілодобово й підключений до інтернету. На ньому лежать файли вашого сайту, і він віддає їх відвідувачу, коли той набирає адресу. Усе інше в цій темі — деталі того, скільки ресурсів цього комп'ютера вам виділили і хто відповідає, коли щось ламається.

Питання зазвичай виникає в один момент: вам сказали «тобі потрібен VPS» або «вистачить і шареду», а ні різниці, ні ціни питання ви не знаєте.

Хостинг і домен — це різні речі, за які платять окремо

Найчастіша плутанина в темі. Розводяться вони просто.

Вебсервер із боку заліза — це комп'ютер, який зберігає серверне ПЗ і самі файли сайту (HTML, картинки, стилі, скрипти) і підключений до інтернету. З боку софту це щонайменше HTTP-сервер: програма, яка розуміє адреси й протокол HTTP і віддає вміст розміщених сайтів на пристрій відвідувача. Так це описує документація MDN.

Домен — людиночитана адреса такого сервера. Коли браузер не знає, яка IP стоїть за іменем, він питає DNS-сервер і лише тоді домовляється про вміст із вебсервером. І деталь, яку MDN формулює прямо, а власники впізнають аж на другому році роботи сайту: домен не можна купити у власність, оплачується право користуватися ним рік чи кілька, із пріоритетом на продовження.

Це два окремі рахунки, часто в різних компаній. Втратили хостинг — сайт лежить, домен ваш. Забули продовжити домен — сервер працює, але за адресою нікого немає.

Види хостингу — чим вони реально відрізняються

Порівнювати типи за «дешевше — дорожче» безглуздо. Різниця в іншому: чим ви ділитеся з сусідами й хто адмініструє машину.

Спільний (shared). Один фізичний сервер, на ньому сотні сайтів. Процесор, пам'ять і диск спільні, ваша частка задана лімітами. Налаштовує сервер хостер, ви заходите в панель і працюєте з файлами.

VPS. Ізольована віртуальна машина зі своєю операційною системою і часткою ресурсів. І головне, чого не кажуть у рекламі: адмініструвати її вам. Хостинг Ukraine пише це в лоб — усі VPS надаються без адміністрування. «Взяти VPS» означає, що хтось оновлює систему, стежить за безпекою й піднімає сервіси о третій ночі. Або ви наймаєте цю функцію окремо — у нас це підтримка сайту.

Виділений сервер. Уся машина ваша, з root-доступом і повним контролем, а разом із ними й повною відповідальністю за оновлення. У HOSTiQ встановлення й оновлення ПЗ — окрема платна послуга повного адміністрування. Це ринкова норма, просто закладіть її в бюджет.

Хмара. За визначенням NIST це доступ на вимогу до спільного пулу ресурсів, які виділяються і звільняються швидко й з мінімальною участю провайдера: під навантаження, а не заявкою на тиждень. На рівні IaaS клієнт сам розгортає довільне ПЗ, включно з операційною системою, тобто відповідальність за ОС знову на вас.

Чому дешевий хостинг падає — по-справжньому, а не в теорії

Словникові статті, які ми читали, кажуть «на спільному хостингу сайт може гальмувати», але не кажуть, від чого саме і що бачить відвідувач. Ліміти задає технологія CloudLinux, і в її документації розписано кожен сценарій.

EP — одночасні з'єднання. Ліміт на кількість одночасно працюючих динамічних скриптів. Вичерпали — відвідувач отримує помилку 508. Це і є класичне «поставили розсилку, прийшло 300 людей, сайт ліг».

PMEM — оперативна пам'ять. Система спершу звільняє дисковий кеш, а якщо цього не вистачило, вбиває частину процесів вашого сайту. На екрані відвідувача це 500 або 503.

NPROC — кількість процесів. Новий процес не створюється, доки не завершиться попередній. Apache в цьому випадку теж може віддати 500 або 503.

CPU і IO — не падіння, а гальмування. Тут поведінка інша: процеси присипляють, і сайт просто працює повільніше. Ліміт IOPS зупиняє операції читання-запису до кінця поточної секунди.

Різниця принципова. Сторінка з номером помилки означає, що ви вперлися в пам'ять, процеси або з'єднання. Сайт, який відкривається вісім секунд, — це процесор і диск. І там, і там винен буває не тариф, а код: важкий запит до бази з'їдає ліміт незалежно від ціни. З цього боку ми й заходимо, коли беремо на розробку сайту проєкт, який «дивно гальмує на хорошому тарифі».

Є ще ліміт, про який згадують рідко, — inodes, тобто кількість файлів: на WordPress-тарифах Hostpro це від 300 000 до 700 000. Магазин із десятками тисяч товарів і кількома розмірами кожної картинки впирається в цю стелю раніше, ніж у гігабайти.

Скільки це коштує

Ціни зняті 13 серпня 2026 року з сайтів хостерів, валюти залишені як у джерелах. Кожна — «від», частина діє за оплати одразу за 12 чи 36 місяців, частина зі знижкою. Тому на сайті провайдера ви цілком можете побачити інше число.

• Спільний хостинг, HOSTiQ. Від $6,13 на місяць за 25 ГБ і 10 сайтів; $7,90 за 50 ГБ і 20 сайтів; $9,66 за 75 ГБ із необмеженою кількістю сайтів.
• Спільний хостинг, Hostpro. Від 3.95 до 9.95 на місяць за 36-місячної оплати — від 2 сайтів, 10 ГБ SSD і 512 МБ пам'яті для PHP до 25 сайтів, 30 ГБ і 1536 МБ. Валюту поруч із числами на сторінці не вказано, тому й ми її не вигадуємо.
• VPS, HOSTiQ. Від $18,73 на місяць за 4 ГБ RAM і 2 ядра, далі до $46,67 за 10 ГБ і 6 ядер.
• VPS, Хостинг Ukraine. Від €6.15 на місяць за 1 vCPU, 2 ГБ RAM і 20 ГБ NVMe.
• Хмара, HOSTiQ. Від $8,78 на місяць.
• Виділений сервер. У FREEhost.UA від 1091,29 ₴ на місяць (Pentium G4400, 8 ГБ, 2×240 ГБ SSD) і до 9011,33 ₴ за Ryzen 9. У HOSTiQ від $72,25 за Xeon із 64 ГБ пам'яті.

Два порівняння звідси варті більше за всю таблицю. У того самого HOSTiQ стартовий VPS утричі дорожчий за стартовий спільний хостинг: $18,73 проти $6,13. А в Хостинг Ukraine той самий обсяг ресурсів із гарантованим, а не спільним процесором коштує у півтора раза з гаком дорожче: €10.31 проти €6.15 за 2 ГБ RAM. Ви платите не за гігабайти, а за те, чи доведеться ділити процесор із сусідом.

Хто відповідає за резервні копії

Бекапи є в кожному тарифі як обіцянка: HOSTiQ — раз на три дні, Hostpro на Linux-хостингу — щодня, Хостинг Ukraine для VPS — раз на чотири дні. Виглядає надійно.

А тепер договір. У публічній оферті одного з великих українських хостерів немає жодного пункту, який зобов'язував би виконавця робити резервні копії даних клієнта (перевірено 13.08.2026). Зате є пункт, що абонент приймає на себе повну відповідальність за ризики, і пункт, що виконавець здійснює лише технічні функції і не відповідає за збереження контенту. Відповідальність обмежена вартістю спожитих послуг за останні шість місяців: для магазину на тарифі за €10 за втрачену базу замовлень повернуть максимум 60 євро.

Це не наїзд на бренд — це ринкова норма, і у вашому договорі з великою ймовірністю написано те саме. Висновок дешевий: власна копія сайту й бази в іншого провайдера, за розкладом, із перевіркою, що вона розгортається. Бекап, який жодного разу не відновлювали, — це віра, а не бекап.

SLA — скільки годин простою вам не компенсують

Аптайм 99,9% на місяць виглядає майже як «завжди». Подивимось на договір: SLA одного з хостерів обіцяє не менше 99,9% працездатності на місяць, втрату пакетів не більше 0,5%, усунення критичної несправності до 12 годин, некритичної — до доби, відповідь підтримки — до 4 годин.

Але компенсація — окрема таблиця, і починається вона не з 99,9%. За доступності 99,0–100% компенсація нульова. 5% абонплати повертають за 97,9–98,9%, 10% — за 95,0–97,8%, 25% — за 90,0–94,9%, і 60% — нижче 89,9%.

Переведемо в години. У місяці приблизно 730 годин, тож 99,9% дозволяють близько 44 хвилин простою. А компенсація вмикається лише нижче 99%, тобто до семи з чвертю годин недоступності на місяць ви за договором не отримуєте нічого. Максимальні 60% повертають, коли сайт лежав понад 73 години, тобто більше трьох діб.

Плюс планові роботи вночі, з 00:30 до 07:30 за Києвом, із попередженням за п'ять днів. Для B2B нормально. Для магазину, у якого нічний трафік — діаспора в іншому часовому поясі, вже ні.

Читайте SLA не по заголовній цифрі, а по таблиці компенсацій. Цифра — маркетинг, таблиця — договір.

Де фізично лежать дані і чому це юридичне питання

Локацію обирають. HOSTiQ на виділених серверах пропонує Львів, Сент-Луїс або Страсбург, а на спільних тарифах — Львів і Роттердам; Hostpro на WordPress-тарифах — Україну, Нідерланди, Польщу або США; Хостинг Ukraine тримає сервери в Україні. Зазвичай вибирають за швидкістю: ближче до аудиторії — менша затримка. Але є другий бік.

Закон «Про захист персональних даних» розрізняє володільця даних, того, хто визначає мету обробки, тобто власника сайту, і розпорядника, якому дано право обробляти їх від імені володільця; хостер потрапляє в другу категорію. Обов'язок захищати дані від випадкової втрати чи знищення та від незаконної обробки лежить на обох і не зникає від того, що сервер орендований. А стаття 29 додає ключове: передача даних іноземним суб'єктам можлива лише за умови, що відповідна держава забезпечує належний захист. База клієнтів на сервері за кордоном — це юридично передача даних, а не технічний вибір.

У зворотний бік працює механізм адекватності Єврокомісії: вона визначає, чи країна поза ЄС забезпечує належний рівень захисту. Станом на 13.08.2026 України в цьому списку немає.

Практично: клієнти в Україні — сервер в Україні, питань немає. Є європейські клієнти — локація перестає бути справою смаку, і це узгоджують з юристом до запуску, а не після першого запиту контрагента.

Часті питання

Коротко

Хостинг — це оренда чужого комп'ютера, який цілодобово віддає ваші файли відвідувачам. Вибір типу — це вибір, чим ви ділитеся з сусідами й хто адмініструє машину.

Перед оплатою подивіться три речі, яких немає в рекламі: ліміти тарифу (саме вони дають 508 і 503), таблицю компенсацій у SLA замість заголовних 99,9% і те, чи є в договорі хоч слово про резервні копії.